Notes Нотатки Кілька місяців тому Хлистуна було заслано до віддаленої й непривітної місцевості Кавказу, де він зазнав великих труднощів і злиднів. Капустинського заслали майже п’ять років тому, і тепер він лише руїна того чоловіка, яким був, коли підбурив селян Києва до повстання проти формалізму й рабства Російської церкви. Ми не наважуємося назвати імені цього чоловіка. Термін його ув’язнення скінчився, і він знову на волі; але якби про нього та його діяльність заговорили публічно, це значною мірою відновило б підозри російської влади. В іншому розділі ми ще поговоримо про вилучення дітей з-під опіки батьків-штундистів. Протягом останнього року чи близько того це стало цілком звичайним явищем. Згадані вище випадки були одними з перших. Цьому жорстокому безглуздю присвячено десять віршів. Поема має офіційне схвалення церковного цензора. Вона називається «Проклятий штундист», а її девіз і заголовок такі: «Коли ж не послухає церкви, нехай буде тобі як язичник і митник». Наші зауваги щодо подробиць організації громад штундистів стосуються нормального стану справ у цьому середовищі. Однак протягом останніх трьох років переслідування були такими лютими, а спричинений ними внутрішній безлад став настільки всеохопним, що тепер навряд чи можна сказати, ніби штундисти взагалі мають добре впорядковані громади. Кримінальний кодекс Росії містить кілька статей, що стосуються «злочинів» проти ікон та подібних предметів. Неповажні висловлювання про ікону караються ув’язненням на строк від восьми місяців до трьох років, а умисне знищення ікони — довічним засланням до Сибіру. Шлюби між штундистами, укладені описаним нами способом, незаконні. Щоб шлюб штундистів був законним, обряд має бути здійснений у Православній церкві православним священником.