CHAPTER XI. RELIGIOUS AND SOCIAL IDEAS—II. РОЗДІЛ XI. РЕЛІГІЙНІ ТА СУСПІЛЬНІ ІДЕЇ—II. ; з промислового погляду вони, звісно, згубні. Штундист не визнає жодного з них і, можливо, дещо демонстративно виїжджає запрягати своїх волів і орати в день, присвячений Іоанну Хрестителю чи Марії Магдалині. Росіянин, від природи ледачий і до того ж схильний до розпусти, з нетерпінням чекає, коли настане праздник; а коли бачить, як гурт людей підводиться й засуджує те, що для нього є світлою плямою в житті, він не виявляє до таких людей жодної терпимості, і на них сиплються найгірші лайливі слова з його словника."МИ обговорювали в нашому попередньому розділі ставлення штундистів до Святого Письма Старого й Нового Заповіту, зазначаючи, що штундизм був своєрідною новозаповітною релігією, суто євангельською за своїм характером, але з багатьма неістотними відхиленнями від прийнятих норм євангелізму, яких дотримуються в цій країні. Далі ми показали, як вороже ставлення протестантів до деяких найзаповітніших уявлень їхніх православних співвітчизників, наприклад до іконопочитання та інституту священника, спричинило їхню ненависть до них значно більше, ніж будь-яке просте утвердження позитивного боку їхнього віровчення. Зрозуміти становище штундистів допоможе, якщо ми наведемо ще кілька прикладів зіпсованих і непотрібних установ Церкви та держави, проти яких вони не перестають підносити свій голос. Кожен, хто бодай щось знає про Росію, знає про 103 праздники, або святкові дні церковного року. Більшість із них — дні святих або дні народження імператорських осіб, і по всій імперії вони відомі як дні, коли можна безкарно напитися і коли роботи слід старанно уникати. У ці дні відбуваються святкові вистави в театрі та кафе-шантані, кабаки й борделі переповнені, а п'яному волоцюзі ніби надається особливий дозвіл валятися на вулиці, не зазнаючи переслідувань поліції. У моральному та релігійному сенсі ці свята є фарсом, незважаючи на пишні богослужіння в церквах, якими вони починаються Пиття горілки — ще одне з жахливих національних лих, під якими стогне Росія і проти яких штундист рішуче виступає. Старі розкольники, які захищали пияцтво й засуджували куріння на тій підставі, що оскверняє людину не те, що входить у неї, а те, що виходить із неї, не раз викликали сміх своїм винахідливим перекрученням Святого Письма. Штундист, однак, не сміється: з його поглядів не можна глузувати. Протидіючи горілці й тютюну, він посилається на найвищі релігійні та моральні засади й люто засуджує нещасних мужиків, рабів пияцтва, а також державну систему чи адміністрацію, яка робить ганьбу народу одним із найнадійніших і найбільших джерел імператорських доходів. Штундист — людина мисляча й освічена, з чіткими уявленнями про питання, які нині хвилюють світ. У цьому відношенні він якнайбільше відрізняється від свого православного сусіда, який зазвичай має тупий, мов у худоби, розум, жорстокі інстинкти й майже не бачить далі сьогоднішнього дня. Штундист читає все, що потрапляє йому до рук, — старі газети й журнали, книжки із сільського господарства, кулінарні книги, посібники з домашньої медицини; і щодо більшості прочитаного він сформував цілком виразні погляди. Якщо ви завітаєте до села, де православні та штундисти живуть разом, майже завжди зможете вирізнити штундиста. Він чистіший, бадьоріший, уважніший. Одяг на ньому охайніший, волосся коротше підстрижене, борода підстрижена або виголена. А якщо ви ввійдете до їхніх осель, різниця стане ще помітнішою. Чистота й охайність замість бруду та безладу. Діти охайні, господиня не відсахується від вас у переляканій сором'язливості, а невимушено вітає, ніби має в домі такі самі права, як і її чоловік. Їжу вам подають у посуді, а не вивалюють на стіл; вам дають ложки й ножі, та й чимало інших зручностей чекає на вас. Одне слово, штундист перебуває на вищому щаблі цивілізації, ніж його православний сусід. Цього, звісно, цілком достатньо, щоб його засудити. Його підстрижену бороду й піджак прямого крою приписують німецькому впливу, а те, що він тримає дітей охайними й чисто утримує свою хату, є лише черговим доказом того, що він непатріотично полишає звичаї предків, наслідуючи манери та звичаї ворога своєї батьківщини. Становище жінок і дітей у штундистській родині заслуговує на увагу. У Росії значною мірою досі панує патріархальна форма сімейного правління. Навряд чи буде перебільшенням сказати, що глава родини править цілковито й самодержавно, або що він має владу позбавити життя дитину чи дружину, яка виявилася непокірною або невірною. Діти стоять навколо в страху й тремтінні в присутності батька, дружина встає, коли він входить, сідає лише з його дозволу, а за столом їй дістається те, що він залишить або від чого відмовиться. Штундист усе це змінив. Його дружина — його помічниця й найближча подруга, яка ділить із ним радощі та турботи. У зібранні для богослужіння вона — його сестра. Там можна почути її голос у хвалінні чи молитві. Вона сідає разом із ним за ту саму Трапезу Господню, і, коли перед Богом визнається рівність їхніх прав, чоловік-штундист ніколи не подумає обмежувати її права або принижувати її становище у власній родині. Рідко трапляється, щоб штундист карав своїх дітей тілесно. Закон любові — закон його дому. Штундист звертається до Нового Заповіту не лише по своє богослов'я. Він знаходить там систему моралі та низку чітких настанов щодо регулювання суспільних обов'язків окремих людей і держав. Заповіді Христа були висловлені й дані тому, що, на думку Христа, їх можна було виконувати і що вони найбільше відповідали потребам світу; їх не слід відкидати просто через якусь уявну відмінність між нашим часом і часом учнів. Якщо наше оточення, традиції, система освіти й спосіб правління роблять нас нездатними виконувати повеління Христа буквально, це доводить не те, що Христос був непрактичним чи надто ідеалістичним, а те, що наші системи й оточення потребують перебудови або цілковитого скасування. На думку штундистів, військова система є не чим іншим, як визнанням грубої сили остаточним арбітром у людських справах. Солдат — найманий убивця, хоч би як ви прикрашали його жахливе заняття, називаючи його патріотичним, або кличучи священника освятити його закривавлені бойові прапори. Бюрократична система, як і мілітаризм, відриває безліч людей від корисної праці й ставить їх на владні посади, які не повинен обіймати ніхто, хто не є цілковито чистим, терплячим і непідкупним. "Ми знаємо, які вони, чиновники, — писав нам одного разу штундист; — серед них майже немає жодного, особливо з тих, з ким ми стикаємося, хто не був би наскрізь продажним і не приймав би навіть найдрібнішого хабара. Ми не будемо їх підкуповувати; їхнє заняття огидне, і жодна чесна людина не повинна ним займатися". Зважаючи на такі погляди чиновників, чи дивно, що штундисти отримують від них мало пощади? До того ж Новий Заповіт регулює політичну економію штундистів. Лихварство, прибуток, відсоток, заробітна плата, оренда — якщо на практиці штундист не може відокремити себе від цих ознак зіпсованого економічного стану, він вірить, що вся громада зазнає шкоди, визнаючи їх природними й необхідними для ведення торговельних відносин. "Господь дає Своєму народові землю та її повноту, — недавно писав один із провідників штундистів; — ми всі рівні в Його очах, і повнота землі так само моя, як ваша, і так само ваша, як моя. Якщо ви берете лише собі те, що призначене для всіх, ви чините гріх проти своїх ближніх і намагаєтеся зірвати Божі задуми". І знову: "Якщо я, побачивши свого брата в скруті, приходжу до нього зі своїм достатком і щедро ділюся, а він робить те саме для мене, коли я цього потребую, ми виконуємо закон Христа; але якщо в його нужді я кажу, що позичу йому щось лише за умови, що він поверне мені це і ще більше, чого я не позичав, я кривджу свого брата й підло користуюся його слабкістю".